Аліса живе в гуртожитку з першого курсу. Мало того, що в кімнаті багато дівчат, доводиться стояти в черзі в душ, а студенти по сусідству шумлять, так ще й гуртожиток знаходиться в двох годинах їзди від університету – досить незручно. На третьому курсі, коли Аліса влаштувалася на підробіток, а мама нарешті отримала постійну роботу, більше не залежачи від пенсії старших, було вирішено знайти для Аліси якщо не знімну квартиру, то хоча б кімнату. Набагато краще було жити з іншим студентом або ще з кимось, ділити одну ванну кімнату на двох, максимум на трьох, і жити недалеко від університету.
Аліса почала шукати оголошення в інтернеті, шукаючи все дешевше, і натрапила на один варіант, вартість якого була трохи вищою, ніж у гуртожитку. Квартира двокімнатна, проживання з сусідкою по кімнаті, і зовсім недалеко від зупинки, звідки ходить прямий автобус до двох потрібних Алісі корпусів, а дорога, навіть з урахуванням заторів, не займе більше півгодини. Це був ідеальний варіант, але мама вмовила мене гарненько подивитися на квартиру, познайомитися з сусідкою заздалегідь, щоб зрозуміти, в чому підступ. А довірлива Аліса подумала, що ніякого підступу немає, просто комусь терміново потрібно зняти кімнату.
Вона домовилася про зустріч з ріелтором, прийшла дивитися квартиру, а там вже сиділа сімдесятирічна жінка. Аліса розраховувала на молоду сусідку, яка теж буде зайнята кілька днів поспіль і матиме можливість побути вдома на самоті деякий час. Старенька сама здавала кімнату в оренду. Вдома не було інтернету, Алісі довелося би купити власний роутер і платити за інтернет, прання проводилося б лише раз на два тижні, і машина не завантажувалася, в холодильнику була лише полиця, а на плиті вона не могла часто готувати. Такі були умови бабусі. Ріелтор ще намагалася представити все в рожевому світлі, але грубі заяви власниці про те, що Аліса не наважиться привести сюди хлопців, а потім, що вона знає “таких дівчат”, остаточно відбили у неї бажання переїжджати.
– Я краще підшукаю щось дорожче, але з нормальними людьми, – сказала вона матері, вибігаючи з квартири. – Я не знаю, хто може ужитися з цією жінкою і з її умовами…