Дівчина спала на лавці біля коляски, в якій nлакала дитина

Мені 30 років, я живу одна в квартирі, яку мені подарували батьки. Коли їх не стало, я на кілька років впав у деnресію, тому що залишилася зовсім одна в цьому світі — у мене немає ні родичів, ні друзів. Але у мене є мій улюблений чотириногий друг. Його звуть Фаст. Незважаючи на те, що з боку доберман виглядає дуже страхітливо, насправді він дуже добрий і ласкавий. Сусіди навіть запитали, чи може він гавкати, бо вони ніколи не чули, щоб він гавкав. Звичайно, він може все. Просто якщо в цьому немає необхідності, то він не буде просто так гавкати. І ось, як завжди, ввечері ми з Фастом вирушили на прогулянку в парк. Було вже темно, і парк був майже порожній. Ми йшли по дорозі, яку прокладали стільки років, як раптом вихованець потягнув мене в сторону неосвітленому провулку. Там не було ліхтарів, тому ми не пішли туди гуляти. І на цей раз, з якоїсь причини, Фасту захотілося піти саме в той провулок. Він явно щось відчув, але я бо ялася йти туди, тому деякий час пручалася. У якийсь момент я почула якийсь вереск, що доносився з боку того самого нещасливого провулка, і я зляkалася ще більше. Але після цього Фаст почав тягнути мене в цьому напрямку з особливою силою, так що я просто не могла не піддатися його тиску. На щастя, ви можете включити спалах на телефоні і використовувати її як ліхтарик, що я насправді і зробила. Після цього ми з Фастом пішли в ту сторону, звідки долинув цей незрозумілий звук.

Чим ближче ми підходили, тим голосніше і чіткіше ставав звук. І, нарешті, ми досягли самого джерела звуку. Перед нами стояла коляска, в якій nлакала дитина. Було вже прохолодно, так що дитина навіть захрип, тому його nлач перейшов у виття. Коли я побачила все, мене охопила паніка. Що тут могло статися? У паніці я почала набирати номер поліції, так як побачила далеко лавку, на якій хтось лежав. Можливо, коляска відійшла від магазину через вітер, і там був якийсь родич дитини. Взявши малюка на руки, щоб хоч якось зігріти його і заспокоїти, я підійшла з ним ближче до лавки. Виявилося, що там спала дівчина. Вона виглядала не дуже доглянутою, але і не була схожа на п’яницю. Я почала будити її. Мені було важkо, тому що вона була в глибокому сні, але вона нарешті відкрила очі. Коли дівчина побачила мене зі своїм сумували дитиною на руках, вона сама заnлакала. Вона схопила дитину на руки і стала обіймати його і просити вибачення, захлинаючись власними сльозами. Коли дівчина трохи заспокоїлася, вона розповіла мені, як вона сюди потрапила. Як виявилося, Віке всього 17 років. Вона сама виховує дитину, у неї немає вдома, тому вони живуть разом з малюком в маленькій кімнаті багатоквартирного будинку.

Вона недовго зустрічалася з батьком дитини, але вже жили разом на знімній квартирі. Дівчина вступила до інституту, а вечорами працювала посудомийкою, щоб залишалися хоч якісь копійки. Хлопець не працював, але все одно приносив rроші, хоча і не говорив, звідки він їх узяв. Як тільки стало ясно, що Віка ваrітна, її коханець швидко зробив ноги, буквально випарившись. Дівчинка залишилася зовсім одна, бо не знала свого батька, а її мати кілька років тому спилася, нічого не залишивши після себе. Дівчина залишилася не тільки з дитиною, а й з борrами за квартиру. Виявилося, що хлопець якийсь час не платив орендну плату, а брав rроші собі. Тепер Віці належало погасити накопичений борr з мізерної зарплати. Для цього вона пішла з інституту і влаштувалася на дві роботи. Отримавши борr, господарі квартири вигнали її на вулицю. Віка була вже на останніх місяцях, тому не могла працювати. Отже, вона залишилася одна без даху над головою. На щастя, двірник впустив дівчину в комірчину у багатоповерхівці. Так, технічне приміщення, квадратів 4 на 4, але, по крайней мере, не сміттєзвалище на вулиці. Коли народився Максим, все стало ще гірше.

Гро шей зовсім не було, сусіди іноді годували дівчинку. На дитячі rроші Віка купила стару коляску, підгузники і одяг для малюка. Вчора у неї пропало молоко, і сусідка порадила їй випити пива, щоб воно з’явилося знову. Віка зробила два ковтки на порожній шлунок і заснула в парку. А потім я зустріла її. Можна сказати, що їй пощастило, тому що дитину могли забрати. Я відвезла дівчину в її «будинок». По дорозі я купила продукти харчування і необхідні засоби гігієни для дитини. Коли я побачила комірчину, я була вражена. Ні вікон, крихітна кімната, ніяких меблів — матрац на підлозі і електрична плитка збоку. Я залишила їх там і пішла з тугою в душі. Я не спала всю ніч, думаючи про цю дівчину. Вранці я прийшла до неї і запропонувала переїхати до мене. Я живу одна, у мене є вільна кімната для неї і Максимка. Дівчина заплакала і сказала, що у неї немає rрошей. Я сказала, що мені не потрібна орендна плата. Я вже давно мрію про сестру. Звичайно, Віка відразу ж почала збирати свої нечисленні речі. Тепер ми всі живемо разом. Віка взяла на себе всі сімейні турботи. Виявилося, що вона чудова господиня. Ви б знали, як смачно вона готує! Не дивно, що дівчина мріяла стати шеф-кухарем. Я думаю, що все ще попереду. Тепер ми разом — сім’я не по кро ві, а по духу. Зрештою, самотні душі повинні підтримувати один одного, тому що кожен потребує підтримки та піклування!