– Коли син привів додому свою майбутню дружину, люди в селі прямо в очі говорили мені вuгнaтu цю дівчину

Якось в поїзді мені попалась дуже цікава співрозмовниця.

– Знаєш, у мене така добра невістка. Людяна та щира! – хвалилася жіночка. – Мій син колись полюбив сироту. Вони довгий час зустрічалися, а потім поженилися.

А люди в селі мені говорили: “Дівка без мами виросла. Вона померла при пологах. Батько її – гультяй та п’яниця. І вона такою буде. Ой, матимеш з нею”.

– Валентина на той час вже носила під серцем дитину від мого сина. Сусіди навіть радили дати їй грошей на аборт. Я нікого не слухала. Боже упаси на таке йти! Тоді я підійшла до сина: “Синку, дитина твоя?” “Моя, мамо. Я люблю Валю”. “Живіть у злагоді та любові”, – відповіла я.

Жінка усміхнулася, а на її очах блиснула сльоза. Я вже подумала, що кінець історії, і вони прийняли дуже розумне рішення. Але моя співрозмовниця продовжила:

– Тоді пішла я до бабусі своєї невістки, розповіла їй усе та й питаю: “І що ж робити будемо”. “Гадки не маю. У мене ні гривні за душею”. Я й сама розплакалася. В нас теж не було грошей. Прийшла я додому, а моя донька говорить: “Мамо, чого ж ви? Не переживайте ви так. У нас он теля є. Заріжемо. Дещо в людей позичимо, справимо весілля. Покажемо всім!”

– Відгуляли весілля. Люди ще довго говорили. Народився в нас онук. Так подібний на мого сина. Не уявляю нашого життя без нашого онука? А недавно моя донька теж народила дівчинку. Ох, яка ж я щаслива.

Співрозмовниця знову затихла.

– Знаєте, я щаслива, що в мене така хороша невістка. Вона для мене як рідна донька. Хоч нелегко нам прийшлося. Вона ж була, як пташеня. Гола, боса. Якось я застала, як Валентина дістає білизну з моєї полиці. Мені в той момент так її шкода стало. Наступного дня я встала та кажу синові: “Продаймо мішок вівса, купимо Валі одяг”.

Мій чоловік, бувало, вертається з роботи, а в кишені шоколадка. “Це невістці нашій, – каже, – тільки подумаю, що їй довелося пережити”. Невістка йому життя врятувала. Ми в той час на полі були. Валя помітила, як батько за серце схопився, ми миттю відвезли його в лікарню. Життя йому врятувала. Знаєш, вона мені донька, а не невістка.

Після цієї історії я зрозуміла, що є ще на світі справжні людські стосунки.